Информация о событии Название события Живий Вертеп у Паулінів в Броварах Описание события 16 січня

середа, 30 листопада 2011 р.

30 ЛИСТОПАДА, СЕРЕДА - СВ. АНДРІЯ, АПОСТОЛА


Учні Йоана Хрестителя, Андрій та Йоан були першими з апостолів, які зустріли Ісуса біля озера. Невдовзі Андрій був покликаний до числа учнів Христа. Разом зі своїм братом Петром Андрій отримав обітницю, що вони стануть рибалками людей. За переказами, св. Андрій був розп’ятий в Ахаї. Побачивши хрест, він закричав: “О, добрий хрест, якого я віддавна прагну, візьми мене від людей і поверни мене моєму Учителеві!”

Андрій Первозванний (грец. Ανδρέας, лат. Andreas, *? — †близько 60) — один із Христових апостолів, галілеянин з Віфсаїди Галілейської, брат апостола Петра, перший із учнів Ісуса Христа, святий-покровитель України, Росії та Шотландії. День пам'яті — 30 листопада за юліанським календарем.
Апостол Андрій, як і його брат апостол Петро ловили рибу на Галілейському озері, коли Ісус Христос покликав їх за собою. Як розповідає євангеліст Іоанн, Андрій був одним із учнів Іоанна Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Ісусом на Йордані. Тому Андрія і назвали Первозванним. Апостол разом зі своїми братом та двома синами були у числі найближчих Христових учнів.
За пізнішими переказами Андрій був апостолом в Константинополі, де він висвятив першого єпископа Стахія.

Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України. Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські письменники, як Іполіт Римський (III ст), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст) та ін.
У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українським землям:
Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.
Апостол привіз до Скіфії реліквії, навколо яких торувалась віра. За переказами, у Києві він залишив наперсний хрест, а в інших місцях — обітні. Літопис не має підтвердження в інших історичних пам'ятках, тому деякі вчені схильні вважати її легендою. Але це не завадило вважати Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.
Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після Унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано:
Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол.

Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Святитель Римський Климент (І ст) та автор слов'янської писемності Кирило (Костянтин Філософ) вивчали відомості про перебування апостола в Криму. Монахи Єпіфаній та Іаків, маючи як початкові джрела твори Климента Римського, Євагрія Сицилійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповіді Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію Святого Андрія:
Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені,що одне і те ж спасительське слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія.
Дочка Всеволода Янка спеціально відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про проповіді апостола. Сучасні вчені дійшли висновку, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.
Під назвою «Діянна Андрія» збереглись грецькою та латинською мовами апокрифічна історія апостолів, відома ще Євсевію. Автором історії був гностик Харін. Крім того збереглись уривки грецькою мовою «Діянна Андрія і Матвія між людожерами», «Діянна Петра і Андрія» і «Мартиролог» (лат. Martyrium). Всі вони надруковані Тішендорфом у «Acta apostolorum apocrypha» (1851), а також у додатку до «Apocalipses apocryphae» (1866). У латинській редакції «Virtutes Andreae», що розповідає про всі мандрівки апостола від Понта до Греції, а також «Passi Andreae» видані у Кельні 1531 року і увійшли також у збірку Абдівса.
Як розповідає легенда, записана в селі Головківка:
Святий апостол та його учні, пройшовши спекотними шляхами Дикого поля, наближалися до Холодного Яру. Вийшли вони на найвище місце, з якого, вже й Дніпро-Борисфен виднівся, та й зупинилися відпочити і помилуватись краєвидом цього місця райського. А літо на той час спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив із собою Святий Андрій Первозванний баклажки з водою. Було як захчуть люди води попити, то вдарить Андрій Первозванний своїм посохом об землю, з того місця і потече джерело з холодною та смачною водою. До того ж вода у такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Ось і цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива вода. Стали люди селитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп'є хвора людина води з джерела, то одужує, до життя повертається. З того часу і почали його називати «Живуном».

В Синопі, ще у IX ст, як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каміння.
Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс Андрія. Його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.
В Криму поблизу Фіоленту (Севастополь), на місці, де Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.
В Російському Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція) зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Самі ж мощі були перенесені в Константинополь, у храм святих апостолів. 1208 року хрестоносці забрали їх до Італії, в місто Амальфі, де вони й почивають нині. Голова апостола знаходиться у Римі, кисть правої руки — в Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та Андріївському скиті на горі Афон.

В кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту через Пропонтиду перейшов до Фракії, а потім до Греції. Вірний своєму імені, що грецькою означає «мужність» Андрій прийняв муки ради Христа. У місті Патри він був розіп'ятий при римському імператоі Нероні у 60 році за наказом проконсула Егея (Егеата) на Х-подібному андріївському хресті.
У пам'ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському узвозі (XVIII ст).

четвер, 17 листопада 2011 р.

21 ЛИСТОПАДА, ПОНЕДІЛОК - ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ


За переказами, які походять з апокрифів, Марія ще дитиною була посвячена Богу в єрусалимському храмі та виховувалася при ньому. Це свято відзначалося на Сході вже у VII столітті в річницю посвячення храму Божої Матері в Єрусалимі. В ХІ столітті свято було прийнято Західною Церквою. Сьогодні Церква згадує передусім жертву, що звершилася в душі Марії на початку Її свідомого життя. Марія стає перед усіма як зразок життя, присвяченого Богові.

20 ЛИСТОПАДА, НЕДІЛЯ - ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, ЦАРЯ ВСЕСВІТУ

«Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч. Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”. Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: “Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе? Цар у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”. Тоді скаже й тим, які ліворуч: “Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам. Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене”. Тоді озвуться і ті, кажучи: “Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?”. Тоді у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені”. І підуть ті на вічне покарання, а праведники – на життя вічне»

18 ЛИСТОПАДА, П’ЯТНИЦЯ - Річниця освячення РИМСЬКИХ БАЗИЛІК свв. Апостолів Петра і Павла


Базиліка св. Петра у Ватикані є символом Вселенської Церкви і верховності єпископа Риму. У ній відбуваються коронації пап, а також беатифікації та канонізації святих. Первісну базиліку, що була побудована на пагробі св. Петра імператором Костянтином, у ХVІІ столітті замінено величезною будівлею, яку освятив Папа Урбан VIII 18 листопада 1626 року. Базиліка св. Павла біля Віа Остія, що перший раз була освячена 18 листопада 990 року, була знищена пожежею у 1823 році. Піднесена з руїн і прекрасно оздоблена, вона була освячена 10 грудня 1854 року, але річниця освячення обох базилік надалі відзначається 18 листопада.

17 ЛИСТОПАДА, ЧЕТВЕР - СВ. ЄЛИЗАВЕТИ УГОРСЬКОЇ, МОНАХИНІ


Св. Єлизавета, дочка короля Угорщини, в 14 років вийшла заміж за ландграфа Тюрінгії Людовика IV. У подружжя народилося троє дітей. Незабаром, під час хрестового походу, помер її чоловік. Єлизавета, залишивши Вартбург, оселилася в Марбурзі, де заснувала лікарню. У 1228 році, під впливом духовного керівника, склала обіт відречення від світу і вступила до третього ордену св. Франциска. Останні роки життя провела у радикальному відреченні й убогості, віддаючись служінню хворим і бідним. Померла від виснаження 17 листопада 1231 року. Через 4 роки після смерті була канонізована Папою Григорієм ІХ. Є покровителькою третього ордену св. Франциска. Від її імені взяли назву декілька жіночих конгрегацій.

16 ЛИСТОПАДА, СЕРЕДА - довільний спомин св. Маргарити Шотландської та св. Гертруди, діви

Довільний спомин св. Маргарити Шотландської

Свята Маргарита (бл. 1045 — 16 листопада 1093) — королева Шотландії, свята католицької церкви, покровительна Шотландії. Дочка давньоруської князівни Агати (доньки Ярослава Мудрого) та її чоловіка — англійського короля Едварда Вигнанця. Дружина шотландського короля Малкольма ІІІ.
Батьки Маргарити Шотландської — передостанній представник стародавньої Уессекської династії англійських королів Едвард Вигнанець та його дружина Агата, дочка (або сестра) великого князя київського Ярослава Мудрого.
Норвезький король Гаральд ІІІ Сігурдссон відтіснив від престолонаслідування батька Маргарити. Родина переховувалася в Шотландії. Згодом молодша сестра Христина стала абатисою в Гемпширі, а Маргарита близько 1069 р. обвінчалася з шотландським королем Малкольмом III.
Діти Св. Маргарити: Маргарита й Малком мали шістьох синів й двох дочок:
  1. Едвард, вбитий 1093.
  2. Едмунд Шотландський - король Шотландії (1094—1097)
  3. Етельред, аббат
  4. Едгар - король Шотландії (1097—1107)
  5. Олександр I (король Шотландії) (1107—1124)
  6. Давид I Святий (1124—1153)
  7. Матильда (Едіта), яку в 1100 р. видали за короля Англії Генріха I. Серед прямих нащадків Матильди — Річард Левове Серце.
  8. Марія Шотландська (1082–1116), одружена з Євстахій III
Королева Маргарита опікувалася церквою й ченцями. З її діяльністю пов’язано проникнення на північ Європи лицарської англо-французької культури.
Ім’я Маргарити присвоєно найдавнішій будівлі Единбурга та каплиці королівського замку. Університетський коледж в Единбурзі також названо на її честь. Королеву Маргариту Шотландську поховано поруч із чоловіком у Данфермлинському абатстві.
1250 року Папа Інокентій IV зарахував її до лику святих. 1673 року Маргарита була проголошена небесною покровителькою Шотландії. Пам'ять - 16 листопада (річниця смерті).


Довільний спомин св. Гертруди, діви

Св. Гертруда народилася у 1256 році. У п’ятирічному віці її віддали на виховання до монастиря цистеріанок у Гелфті. Там вона провела все своє життя, спочатку як учениця, а з часом як монахиня. Дійшла до високого ступеню єдності з Богом. Її внутрішнє життя концентрувалося на таємниці Божої любові. Особливо вшановувала Серце Ісуса. Свої молитви і об’явлення описала в книжках. Померла 13 або 17 листопада 1302 року.


Парафія Божого Тіла і Крові