Пропоную до перегляду документальний фільм про стигматичку УГКЦ Настю Волошин.
Фільм розповідає історію української стигматички, Насті Волошин, яка народилася 17 жовтня 1917 року. Вона була служанкою господаря Вачка в селі Млини, коли, в 1935 році, отримала стигмати. Оскільки біля дому, в якому вона жила, почав збиратися натовп, влада помістила її у психіатричну лікарню в Яворові, а згодом - на львівському Кульпаркові. Там її долею поцікавився відомий богослов о. Гавриїл Костельник. З його допомогою та завдяки заступництву митрополита Андрія Шептицького, Настя покинула лікарню. В 1936 році вступила до монастиря сестер василіанок. Вона переживала містичні "екстази", під час яких залишала своє тіло, переживала Христову страсть, зустрічалася зі святими й ангелами. У 1949 році її вислали на 7 років на Сибір. Після повернення в Україну вела богобоязливий спосіб життя. Настя Волошин померла 9 січня 1994 року в день першомученика Стефана.
Основою фільму про українську стигматичку слугували режисеру спогади знайомих стигматички, її рідних та коментарі вчених і священників.
Анастасія Волошин (сестра Міріам) — найвідоміша українська стигматичка. Народилася 27 жовтня 1911 року у с. Красне повіт Ярослав (зараз територія Польщі). Стигми одержала у 1935 році. У травні 1936 року стала монахинею-василіянкою. Три книги, численні публікації присвятив Насті Волошин о. д-р Гавриїл Костельник, який близько цікавився й іншими нашими стигматиками. У грудні 1949 року с. Міріам виселено на спецпоселення в Читинську обл., звідки вона звільнилася влітку 1956 року. З тих пір мешкала в різних містах і селах у родини, знайомих. В останні роки проживала у с.Шпильчина Перемишлянського району Львівської області, де й померла 9 січня 1994 року. Є свідчення про деякі пов'язані з нею містичні явища, що відбувалися навіть в останні роки її життя. Похована на спільному для с.Шпильчина та м.Бібрка кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар