17 СІЧНЯ, ВІВТОРОК - Обов’язковий спомин СВ. АНТОНІЯ, АБАТА

Св. Антоній народився близько 250 року. Будучи юнаком, під впливом слів Євангелія: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, і дай бідним” він роздав усе своє майно, яке отримав у спадщину від батьків, і пішов в єгипетську пустелю біля Теваїди. Там вів усамітнене життя, сповнене героїчного аскетизму. Біля його скиту виникло ціле поселення пустельників, котрі шукали у святого Антонія поради. Св. Антоній помер у 356 році, проживши 105 років. Його біографія, яку невдовзі після смерті Антонія написав святий Афанасій, сильно вплинула на християнський аскетизм.

Святий Антоній Великий (*251—†356) — засновник християнського чернецтва, єгипетський анахорет, творець пустельництва й інспіратор монашого життя у християнстві.Народився 251 року в єгипетському містечку Комі і походив з багатої християнської сім'ї. У 272 році після смерті батьків він роздав майно бідним і замешкав у пустелі поблизу Комі, де жив подвижницьким життям. Перші роки свого життя святий Антоній провадив так, як це робили відомі подвижники, всього навчаючись від них. Відомо, що подвиг відречення од світу у Церкві Божій існує з самого її заснування - як суттєва необхідність в її будові, від святих Апостолів отримавши перші основоположні закони. Але спочатку аскети , зрікшись світу і житейських турбот, залишались у своїх домах, усамітнюючись де-небудь і там віддавались молитвам, роздумам про Бога, постові, чуванням та іншим подвигам. З часом, коли християнство поширилось територіяльно й численно, багато подвижників почало кидати свої сім'ї та, віддаляючись за поселення, самітньо жило в якій-небудь природній печері, запустілій гробниці або в зробленій невеличкій келії. До святого Антонія найревніші подвижники жили переважно саме так. Бажанням наслідувати їх загорівся і святий Антоній Великий. Початок подвижницького життя - послух. Антоній почав наслідувати послух тогочасних подвижників.Згодом він перейшов на гору на східному березі Нілу, де прожив у самотності 20 років. 305 року він заснував монастир у Фаюмі. Сам Антоній не жив у ньому, а лише інколи сходив з гори, щоб дати монахам духовну науку.
У 342 році він відвідав першого пустельника Павла Тивайського, а коли той помер, то поховав його.

Сам Антоній помер 356 року в своїй печері на горі, проживши 105 років. Мощі св. Антонія перенесли до Олександрії, згодом до Царгорода, а вкінці до В'єни у Франції. Канонізований церквою.

Изречения святого Антония

В конце V столетия появилось собрание изречений, отражавших монашеский идеал. Следующие изречения приписываются Антонию:

• «Если ты в миру не смог ужиться с людьми, то потом ты не сможешь справиться с одиночеством».
• «Я видел все ловушки, врагом расставленные на земле, и сказал со вздохом: „Кто сможет их обойти?“ Тогда я услышал голос, сказавший: „смиренный“».
• «Кто в пустыне в своей келье предаётся тишине, тот неуязвим для трёх искушений: слуховых, речевых и зрительных; одна лишь борьба предстоит ему: борьба с чувственностью».
• «Как рыбы издыхают, если долго находятся на суше, так и монахи лишаются притягательной силы, даруемой тишиной, если они надолго покидают свою келью, проводя время со светскими людьми. Как рыба должна вернуться в воду, так и мы должны стремиться в келью, чтобы во время пребывания за её пределами не пропустить стражу в своём сознании».
• «Не попадёт в рай тот, кого не искушали. Отними искушение — и никто не обретёт спасения».
• «Будем убегать ненависти и распрей. Кто находится в дружбе с зараженным ненавистию и сварливым, тот находится в дружбе с хищным зверем. Точно, доверяющий себя зверю безопаснее того, кто доверяет себя сварливому и зараженному ненавистию. Неотвращающийся от сварливости и негнушающийся ею не пощадит никого из человеков, ниже друзей своих».
• «Бьющий кусок железа наперед смотрит мыслью, что намеревается сделать: серп, меч или топор. Так и мы должны размышлять: к какой добродетели приступить нам, чтобы не трудиться понапрасну».
• «Гордость и высокоумие низвергли диавола с неба в преисподнюю, — смирение и кротость возносят человека с земли на небо».
• «Ежедневно умирай, чтоб жить вечно: потому что боящийся Бога жив будет во веки».
• «Если кто заговорит о неполезном для души, — будь подобен глухому, который не слышит, и немому, который не говорит».
• «Если случится кому, по наущению диавола, подвергнуться падению: тот да восстанет покаянием, — да прибегнет к Тому, Который низшел на землю для спасения одной овцы, увлеченной грехом в заблуждение».
• «Если увидишь, что брат впал в грех, то не соблазнись на него, не презирай и не осуждай его; иначе впадешь в руки врагов твоих».

• «Люби смирение; оно покроет все грехи твои».
• «Молитва, совершаемая с небрежением и леностию — празднословие».
• «Не будь сластолюбив и предан объедению, чтоб не возобновились в тебе прежние твои согрешения».
• «Не забывай трудов, понесенных тобою ради добродетели, не впади в леность, чтоб не оказаться в последний час твой нерадивым и заблудшим с пути правого; но возлюби Господа до конца, чтоб наследовать милосердие».
• «Не приклони слуха, чтоб услышать зло о ближнем; будь другом человеков, и стяжешь жизнь».
• «Не ропщи и не позволь себе оскорбить кого-либо».
• «Не считай себя мудрым: иначе гордостию вознесется душа твоя, и ты впадешь в руки врагов твоих».
• «Непрестанно бодрствуй над собою, чтобы не быть обольщенным и сведенным в заблуждение, чтоб тебе не впасть в леность и нерадение, чтоб не быть отверженным в будущем веке. Горе ленивым! приблизился конец их и некому помочь им, нет им надежды спасения».
• «Никому не предлагай того, никого не учи тому, чего прежде сам не исполнил на деле».
• «О добром деле, которое желаешь сделать, отнюдь не говори, — исполни его, не разгласив о нем предварительно».
• «Остерегись рассердиться на кого-либо, — прощай всем».
• «От ближнего нам и жизнь, и смерть. Ибо если приобретем брата, то приобретаем Бога, если же соблазним брата, то согрешим против Христа».
• «Ощутив гнев, тотчас отвергни его далеко от себя, чтоб радость твоя о Господе пребыла ненарушенною до конца. Умоляю, как юношей, так и старцев, чтоб они не дозволяли гневу обладать собою».
• «Прочь — ложь! она изженет из тебя страх Божий».
• «Радуйся в искушениях, которые будут допущены тебе: при посредстве их приобретается духовный плод».
• «Сын мой! не умножай слов: многословие удалит от тебя Духа Божия».
• «Удали от себя ненависть, охраняй себя от вожделений твоих, равно как и от скверных помышлений».