«Істина, звіщення та автентичність життя в цифровій епосі»
5 червня 2011 року
Дорогі брати і сестри,
З нагоди 45-го Всесвітнього Дня Суспільних Комунікацій, я хотів би поділитися деякими роздумами, які вмотивовані характерним явищем нашого часу: виникненням Інтернету, як мережі для комунікації. Все більш поширеною стає думка, що так як Індустріальна Революція в свій час викликала глибокі перетворення в суспільстві завдяки змінам, які вона внесла в цикли виробництва і життя робітників, так само сьогодні радикальні зміни, які відбуваються в комунікації, призводять до значного культурного і соціального розвитку. Нові технології змінюють не лише спосіб нашого спілкування, але і саму комунікацію настільки, що можна сказати, що ми живемо в період величезного культурного перетворення. Цей засіб поширення інформації і знань породжує новий спосіб вивчення і думання, з безпрецедентними можливостями для встановлення взаємозв’язків і побудови дружби.
Тепер стали відкритими нові горизонти, які ще недавно здавалися неймовірними; вони викликають наш подив тими можливостями, які пропонують ці нові медіа, і, в той самий час, нагально вимагають серйозних роздумів над значенням комунікації в цифровій епосі. Це особливо очевидно, коли ми стикаємося з надзвичайним потенціалом Інтернету і складністю його використання. Як і з кожним плодом людської геніальності, нові комунікаційні технології необхідно поставити на службу загального добра особи і всього людства. Якщо їх використовувати мудро, то вони можуть допомогти задовольнити прагнення сенсу, істини та єдності, яке є найглибшим прагненням людської істоти.
В цифровому світі передача інформації все більше означає повідомлення її в соціальній мережі, де знаннями діляться в контексті особистого обміну. Чітка відмінність між виробником і споживачем інформації стирається, а комунікація стає не просто обміном даних, а й видом взаємообміну. Ця динаміка сприяє новому сприйняттю самої комунікації, яка, перш за все, розглядається як діалог, обмін, солідарність та створення позитивних стосунків. З іншого боку, цьому протистоять типові обмеження цифрової комунікації: односторонність взаємостосунків, схильність передавати лише деякі частини свого внутрішнього світу, ризик формувати фальшивий образ про себе, що може стати формою самозадоволення.
Молоді люди в особливий спосіб досвідчують цю зміну в комунікації, зі всіма тривогами, викликами і творчістю, характерними для тих, хто з ентузіазмом і цікавістю відкритий на новий досвід в житті. Їх все більша участь у публічних цифрових форумах, створених так званими соціальними мережами, допомагає встановити нові форми міжособистісних стосунків, впливає на самосвідомість і таким чином неуникно ставить питання не лише про правильність власних дій, але й про автентичність своєї особи. Входження в кіберпростір може бути знаком автентичного пошуку особистої зустрічі з іншими, враховуючи приділення уваги до уникнення небезпеки потрапити у пастку певного виду паралельного існування, чи надмірного занурення у віртуальний світ. В пошуках взаємообміну, «друзів», існує виклик перед тим, щоб бути справжнім і вірним, і не піддатися ілюзії створити собі штучний особистий профіль.
Нові технології дозволяють людям зустрічатись поза межами простору і їх власної культури, створюючи таким чином цілком новий світ потенційної дружби. Це чудова можливість, але вона також вимагає більшої уваги і усвідомлення можливих ризиків. Хто є моїм «ближнім» у цьому новому світі? Чи не існує ризик стати менш присутніми для тих, кого зустрічаємо в звичайному щоденному житті? Чи існує ризик бути більш відірваним, оскільки наша увага розділена і занурена у «інший» світ, а не в той, в якому живемо? Чи маємо ми час критично роздумати над нашими виборами і розвивати людські відносини, які є воістину глибокі і тривалі? Важливо завжди пам’ятати, що віртуальні контакти не можуть і не повинні замінювати безпосередній людський контакт на кожному рівні нашого життя.
В цифровій епосі кожен постає перед потребою залишатися автентичною і розсудливою особистістю. Окрім того, динаміка, властива для соціальних мереж, демонструє, що особа завжди задіяна в те, що вона чи він комунікує. Коли люди обмінюються інформацією, вони діляться самими собою, їх поглядом на світ, їх надіями, їх ідеалами. З цього слідує, що існує християнський спосіб присутності в цифровому світі: вона приймає форму комунікації, яка є щирою і відкритою, відповідальною і такою, що поважає інших.
Проголошувати Євангеліє за допомогою нових засобів медіа означає не лише включати відкрито релігійний зміст у різні медіаплатформи, але також у своєму цифровому профілі та способі спілкування цілеспрямовано свідчити про рішення, уподобання та судження, які глибоко слідують Євангелії, навіть якщо про це виразно не говориться. Більше того, правдою в цифровому світі також є те, що повідомлення не можна звіщати без послідовного свідчення зі сторони того, хто його звіщає. В цих нових обставинах і з цими новими формами висловлення, християни знову ж таки покликані давати відповідь кожному, хто у них вимагає справоздання про їх надію (див. 1 Пт. 3,15).
Завдання свідчення Євангелія в цифровій епосі закликає кожного бути особливо уважним до аспектів того послання, яке може не відповідати типовому в мережі способу мислення. Перш за все, ми повинні усвідомлювати те, що істинна, якою ми хочемо поділитись не черпає свою цінність з «популярності» чи з тої уваги, яку їй приділяють. Ми повинні звіщати її в повноті, а не прагнути зробити її легшою до сприйняття чи «розбавляти» її. Вона має стати щоденною поживою, а не швидкоплинною атракцією. Істина Євангелія не є чимось, що можна спожити чи використати поверхнево; це, швидше, дар, який вимагає вільної відповіді. Навіть коли його проголошують у віртуальному мережевому просторі, Євангеліє має бути втілене у реальному світі і бути пов’язаним з реальними обличчями наших братів і сестер, з тими, з ким ми поділяємо наше щоденне життя. Прямі людські стосунки завжди залишаються основоположними для передачі віри!
Тому я хочу запросити християн, впевнено і зі свідомою та відповідальною творчістю приєднатись до мережі взаємовідносин, яку створила цифрова епоха. І не просто для того, щоб задовольнити бажання бути присутнім, а тому, що ця мережа є невід’ємною частиною людського життя. Мережа сприяє розвитку нових і більш складних інтелектуальних і духовних горизонтів, нових форм загальної обізнаності. У цій сфері ми також покликані проголошувати нашу віру у те, що Христос є Богом, Спасителем людства і всієї історії, він є тим, в кому все сповнюється (пор. Еф. 1,10). Проголошення Євангелії вимагає поважної і чутливої комунікації, яка стимулює серце і зворушує сумління; яка відображає приклад воскреслого Ісуса, коли він приєднався до учнів по дорозі до Еммаусу (пор. Лк. 24,13-35). Те, як він до них підійшов, його розмова з ними, спосіб обережно вивідати те, що у них на серці, поступово привело їх до розуміння таємниці.
У кінцевому підсумку, правда Христова є повною і автентичною відповіддю на це людське бажання стосунків, спілкування, бажання бути потрібним, яке знаходить своє відображення у величезній популярності соціальних мереж. Віруючі люди свідченням про свої переконання в значній мірі не дають веб-простору стати інструментом, який знеособлює людей, перешкоджає спробам маніпуляції емоціями людей, а також не дає сильним світу цього монополізувати суспільну думку. Навпаки, віруючі наголошують на актуальності вічних людських запитань, які свідчать про наше прагнення до трансцендентного і бажання справжнього життя, яке є по-справжньому гідним, щоб його прожити. Саме це є той людський духовний голод, який надихає нас у пошуках істини і заохочує до спілкування і який змушує нас спілкуватися з чесністю і порядністю.
Я запрошую молодих людей, перш за все, ефективно використовувати свою присутність в цифровому світі. Я ще раз повторюю своє запрошення їх на наступний Всесвітній День молоді в Мадриді, у підготовці якого новітні технології роблять свою колосальну справу. Завдяки заступництву їх покровителя святого Франциска Сальського, я молюся, щоб Бог обдарував працівників комунікацій потенціалом завжди виконувати свою роботу сумлінно і професійно. Я охоче уділяю для всіх своє Апостольське Благословення.
З Ватикану 24 січня 2011 року в урочистість Святого Франциска Сальського
Benedictus XVI